Німецька мова
Історія німецької мови
Періодизація історії мови. Форми існування мови. Характеристика діалектів в різні періоди розвитку мови. Найдревніше письмо германців – руни.
І. Давньоверхньонімецький період.
Особливості фонологічної системи: характеристика голосних, приголосних: умлаут, аблаут, ротацизм, гемінація, переломлення, 1. та 2. пересув приголосних.
Особливості граматичної системи: іменник, виникнення артикля, прийменник, сильні та слабкі дієслова, категорії дієслів, синтаксис.
Словниковий склад – характеристика словотворення: похідні дієслова, складні слова, зміна значення слова, запозичення, звуконаслідування.
Найдавніші пам’ятки писемності.
ІІ. Середньоверхньонімецький період
Східна колонізація, розширення меж німецької держави. Основні фонетичні, граматичні та лексичні процеси цього періоду.
ІІІ Нововерхньонімецький період
Особливості становлення літературної німецької мови. Діяльність німецьких канцелярій, виникнення друку. Реформаторська діяльність Мартіна Лютера. Діяльність граматистів-нормалізаторів.
Подальший розвиток фонетичної, граматичної та лексичної систем. Реліктові явища у сучасній німецькій мові та в сучасних німецьких діалектах.
Теорія сучасної німецької мови
І. Фонетика
1. Фонетика як наука.
Диференціація фонетичних наук (дидактична, інженерна, акустична, нейрологічна, описова, соціальна фонетика; класична і генеративна фонологія).
Предмет дидактичної фонетики – сегментні і суперсегментні одиниці (їх функціональні, акустичні, перцептивні та артикуляційні кореляти), дистрибуція сегментних одиниць. Зв’язок фонетики з суміжними дисциплінами: граматикою, лексикологією, стилістикою, акустикою, фізіологією, медициною. Теоретичне і практичне значення фонетики.
Фонетика і фонологія. Фонема як найменша функціональна одиниця, що утворює та розрізнює звуковий образ слова та морфеми. Алофони фонеми – обов’язкові та факультативні. Диференційні ознаки. Опозиції. Кореляції. Поняття нейтралізації фонем.
Основні методи визначення складу фонем (правила М.С. Трубецького). Визначення фонемного статусу у сполуках голосних та приголосних (монофонемність або біфонемність). Дискусійні проблеми визначення фонемного статусу.
Фонематична і фонетична транскрипція.
2. Методи дослідження.
Метод прямого спостереження; слухового і візуального. Осцилографічний аналіз мови, спектрографічний аналіз мовлення. Аналіз методики. Метод рентгенографування та палатографування. Статистичний аналіз. Метод конфронтативних досліджень.
3. Вимовні норми німецької мови.
Поняття орфоепічної норми. Вимовні норми сучасної німецької мови – сценічна та літературна. Історія кодифікацій вимовних норм. Основні тенденції розвитку вимовної норми. Регіональні варіанти вимовної норми.
4. Склад фонем німецької мови.
Артикуляторна і акустична класифікація голосних і приголосних. Диференційні ознаки голосних на артикуляційному рівні за положенням язика і губ, за рядом (передні-задні), за піднесенням язика (високі, низькі, середні), за участю губ (лабілізовані-нелабілізовані), за характером артикуляції (напружені-закриті, ненапружені-відкриті), за кількісною характеристикою (довгі-короткі).
Дистинктивні ознаки голосних на акустичному рівні – дифузні – компактні – низькі – високі.
Ізоморфізм артикуляційної та акустичної класифікації голосних.
Дистинктивні ознаки приголосних на артикуляційному рівні. За способом утворення шуму – зімкнені, щілинні, дрижачі; за діючим органом – передньоязикові, середньоязикові, увулярні, фарингальні, губні; за участю голосового тону – дзвінкі, глухі, сонорні; за характером артикуляції – прості, африкати. Поняття диференційної ознаки резонатору – чисті – носові.
Дистинктивні ознаки на акустичному рівні – перервний (зімкнений), неперервний (щілинний), компактний (задньоязиковий зімкнений), дифузний (губні та передньоязикові зімкнені), низький (губно-зубний глухий щілинний), високий (передньоязиковий глухий щілинний), напружений (глухий придиховий), ненапружений (дзвінкий або глухий не придиховий), носовий – ротовий.
5. Артикуляційна база.
Артикуляційна база німецької мови у порівнянні з артикуляційною базою рідної мови. Екстремальні артикуляції німецьких голосних. Активна робота увули, фарингса, порівняно слабка робота голосових зв’язок при артикуляції приголосних, апікальна артикуляція передньоязикових приголосних. Сильний приступ голосних. Сильне приєднання приголосних після коротких голосних.
6. Дистрибуція фонем.
Типові сполучення приголосних. Дзеркальне відбиття сполучень приголосних у слові. Обмеження сполучуваності приголосних. Чергування фонем.
Межові сигнали. Оглушення дзвінких приголосних наприкінці слів, складів, морфем. Сильний приступ голосних на початку слів, морфем, складів.
Асиміляція іншомовних фонем у запозиченнях. Фонетичні та графічні шляхи асиміляції. Часткова і повна асиміляція.
Вимовні стилі (сценічна вимова, літературна вимова, розмовна вимова, розмова у соціальних напівдіалектах). Сегментні ознаки вимовних стилів.
7. Складова просодика.
Типи складів і фонетичний складоподіл. Переважання закритих складів у німецькому тексті. Енергійний рельєф у відкритому і закритому складі.
8. Словесний наголос.
Основні моделі словесного наголосу. Ритмо-акцентна структура слова. Тенденція переносу словесних наголосів з останніх складів на перший склад як прагнення наближення до основної моделі наголосу.
9. Інтонація.
Синтагматичне та акустичне членування речення. Синтагматичний, логічний та емфатичний фразовий наголос. Експресивне мовлення. Комунікативні моделі інтонації. Інтонація завершеності. Інтонація незавершеності. Питальна інтонація. Інтонація риторичного питання. Інтонація перепитування. Інтонація альтернативного питання. Оклична інтонація – наказова та ввічлива. Експресивні моделі.